How do you feel?

Greeting! Today is the 21st day of the war in Ukraine. During these days we have gone through a psychological stage of shock and panic, a stage of aggression and anger, a stage of depression and I am sure that we have passed to the final psycho-emotional stage - the stage of the winner. I clearly feel the victory of Ukraine, I know that the Ukrainian people will become even stronger after this terrible stage of our lives and, as in a children's fairy tale, I believe in the victory of good over evil.

Like all previous days, a siren sounds outside the window, a siren sounds in the bomb shelter, it is simply impossible to hide from it. And every time I hear it, I pray to God that a bomb, rocket or projectile does not hit my house, that it bypasses all the houses of the civilian population of Ukraine, bypasses all children and people on the territory of Ukraine and is intercepted by air defenses.

Where do you live and spend the night during the war? Are there any food problems? How do you assess your situation?

I am still in Kyiv. Every day is as active as possible, more on that later, and we spend the night in the bomb shelter, there is no other option and we are used to it. I am sure that after the war, I will get used to living in an apartment for a long time, no matter how ridiculous it may sound. We have set up a bomb shelter, it seems to me that it is completely suitable not only for accommodation, but also for living. Of course, this is not a five-star hotel and not even a three-star hotel, let me be a little ironic, but it is safe and has everything you need. I calm myself down and at the same time I am very sad, because many people in Ukraine who are in hot spots have much worse things. Again, if we compare the situation in Kyiv, for example, with Sumy, Mykolayiv, Kharkiv, Chernihiv, Kherson and other cities, our situation with food, medicine, and necessary things is simply excellent. While these cities have a need for everything, these cities are under constant fire, it is very difficult to deliver humanitarian aid and it is unrealistically difficult to evacuate people from there. I pray to God that everything will be fine and peace will prevail.

Do you know that the Prime Ministers of Poland, Slovenia and the Czech Republic have arrived in Kyiv?

This information is known to everyone who is interested in news and the situation in Ukraine. Yesterday, the Prime Ministers of Poland, Czech Republic and Slovenia arrived in frontline Kyiv, and held an official meeting with the President and representatives of the Ukrainian authorities. The actions of Polish, Czech and Slovenian officials are significant, given that the Russian occupation army is stationed on the outskirts of Kyiv, and artillery and aircraft are shelling the Ukrainian capital. The purpose of the visit is one - to stop the tragedy in Еastern Ukraine and stop the war in Ukraine as a whole.

What do you do these days? What is your help and how do you help?

In this difficult time for my country and Ukrainians, my days are spent moving through the city and crazy traffic jams, accompanied by the sounds of explosions, sirens, but in the company of positive people and a list of things that need to be done today. We still go shopping for food, basic necessities, hygiene, medicine, special clothing and footwear for fighters, tactical items that are critically lacking. Last time I stood in line for 5 hours before the military auction to buy the last plates for body armor, berets, special clothes and knee pads. By the way, I want to say that the armwrestlers of Ukraine also found their place in the fight against the occupiers: some joined the Territorial Defense of their cities, some serve in the Armed Forces of Ukraine, some went to the front as volunteers, and some, like me, volunteer activities. I am sure that readers are familiar with the Ukrainian athlete and coach Marius Baika, as well as athletes from other countries have repeatedly met at the table for armwrestling with athlete Mykola Cherinko. The guys organized the delivery of humanitarian aid to Ukraine, transported it to Ukraine and took the goods to places where help is needed more than ever. It is as simple, fast and pleasant to work with them as possible. I personally deliver the goods received from the guys and the purchases made by me from the left side of Kyiv to the right. Most of the aid is sent to the Ministry of Defense of Ukraine for the Armed Forces of Ukraine and point to the Territorial Defense of the city, and other orders are delivered to addresses where people need help, the category of women with young children, orphanages, the elderly. And then we try to get home quickly before the curfew. In addition, I coordinate large loads of food, in positions where there is a need.

I am sincerely glad that I found something to do in this difficult time, because active help to people brings the whole country closer to victory. This is how the 21st day of the war takes place today.

I will continue to be grateful to all those who help and stand on the side of Ukraine, whose actions bring us closer to victory. I pray for the People, I pray for Ukraine and I am preparing for the Victory Parade!

Thank you!

Як ти себе почуваєш?

Вітаю! Сьогодні 21-й день війни в Україні. За ці дні ми пережили психологічну стадію шоку та паніки, стадію агресії та злості, стадію депресії і я впевнена, що ми перейшли до завершальної психоемоційної стадії – стадії переможця. Я чітко відчуваю перемогу України, знаю, що український народ стане ще сильнішим після цього страшного етапу нашого життя і, як у дитячій казці, вірю у перемогу добра над злом.

Як і всі попередні дні за вікном лунає сирена, у бомбосховищі лунає сирена, від неї просто неможливо заховатися. І щоразу, коли я її чую, молю Бога щоб бомба, ракета чи снаряд не влучили у мій дім, щоб оминув усі будинки мирного населення України, оминув усіх дітей та людей, що перебувають на території України та щоб був перехвачений приладом протиповітрятної оборони.

Де ти живеш та ночуєш під час війни? Чи є проблеми з їжею? Як ти оцінюєш свою ситуацію?

Як і раніше, я знаходжусь у Києві. Кожен день проходить максимально активно, про це пізніше, а ніч ми проводимо у бомбосховищі, іншого варіанту немає та і вже звикли. Впевнена, що по закінченню війни, я довго звикатиму до життя у квартирі, як би це смішно не звучало.

Бомбосховище ми облаштували, мені здається, що воно повністю придатне не тільки для ночівлі, але й для проживання. Звичайно це не п’ятизірковий готель і навіть далеко не трьохзірковий, дозвольте трохи іронії, але там безпечно і є все необхідне. Я себе заспокоюю та одночасно сумую, тому що у багатьох людей в Україні, які перебувають у гарячих точках, справи набагато гірші. Знову ж таки, якщо порівнювати ситуацію в Києві, наприклад, з Сумами, Миколаєвом, Харковом, Черніговом, Херсоном та іншими містами, то у нас ситуація з їжею, медикаментами, необхідними речами – просто прекрасна. В той час як у перерахованих містах є необхідність повністю в усьому, ці міста перебувають під постійним вогнем, туди дуже складно доставити гуманітарну допомогу і звідти нереально складно евакуювати людей. Молю Бога щоб все наладилось і запанував мир.

Чи відомо тобі, що Прем’єр-міністри Польщі, Словенії, Чехії прибули до Києва?

Ця інформація відома всім, хто цікавиться новинами та ситуацією в Україні. Вчора Прем’єр-міністри Польщі, Чехії та Словенії прибули у прифронтовий Київ, відбулась офіційна зустріч з Президентом та представниками влади України. Вчинок польського, чеського та словенського урядовців важить багато, враховуючи те, що російська окупаційна армія стоїть на околицях Києва, а артилерія та авіація обстрілює столицю України. Мета приїзду одна – зупинити трагедію на Сході України та зупинити війну в Україні в цілому.

Чим ти займаєшся цими днями? Яка твоя допомога та як ти допомагаєш?

В цей непростий для моєї країни та українців час, мої дні проходять у переїздах містом та шалених заторах, що супроводжуються звуками вибухів, сирен, але у компанії позитивно налаштованих людей та з переліком справ, які необхідно виконати саме сьогодні. Ми, як і раніше, їздимо на закупівлі продуктів харчування, засобів першої необхідності, гігієни, ліків, спеціального одягу та взуття для бійців, тактичних речей, яких критично не вистачає. Крайній раз я простояла 5 годин у черзі до воєнторгу щоб купити останні плитоноси для бронежелетів, берці, спеціальний одяг та наколінники. До слова, хочу сказати, що армрестлери України теж знайшли своє місце у боротьби проти окупантів: хтось записався в ряди Територіальної оборони своїх міст, хтось несе службу у Збройних силах України, деякі пішли добровольцями на фронт, а дехто, як і я, займаємось волонтерською діяльністю. Впевнена, що читачі знайомі з українським атлетом та тренером Маріусом Байкою, а також атлети з інших країн не раз зустрічались за столом для армрестлінгу зі спортсменом Миколою Черінько. Хлопці організували доставку в Україну гуманітарної допомоги, здійснюють її перевезення Україною та відвозять вантажі туди, де допомога необхідна, як ніколи. Мені максимально просто, оперативно та приємно з ними працювати. Вантажі, отримані від хлопців та зроблені мною закупки, я особисто доставляю з лівого берега Києва на правий. Основну частину допомоги спрямовуємо на Міністерство оборони України для Збройних сил України та точково до Територіальної оборони міста, а інші замовлення розвозимо по адресам, звідки надходять запити людей, які потребують допомоги, категорія жінок з маленькими дітьми, дитячі будинки, люди похилого віку. А потім намагаємось швидко повернутися додому до початку комендантської години. Окрім цього координую великі вантажі з продуктами харчування, на позиції, де є така необхідність. Щиро тішуся, що знайшла чим займатися в цей нелегкий час, адже активна допомога людям наближає всю країну до перемоги. Ось так і сьогодні проходить 21-й день війни.

Де зараз знаходиться твоя сім’я, родичі, друзі?

Географія перебування всіх моїх Людей – максимально велика.

Моя сім’я знаходиться вдома, на Західній Україні, а молодша сестра зі мною у Києві. Деякі мої родичі та друзі перебувають у центрі військових дій, подробиць наразі повідомити не можу, проте можу сказати, що у якій точці України вони не були б, я щодня з ним на зв’язку. Мій день починається та закінчується телефонними дзвінками, щоразу дякую Богу, що на мої дзвінки я отримую відповіді.

Не перестану бути вдячною всім, хто допомагає та стоїть на боці України, чиї дії наближують нас до перемоги. Молюсь за Людей, молюсь за Україну та готуюсь до параду Перемоги!